* * * гострі уламки ріжуть пальці молода трава так само боляче дихати боляче вдихати опале листя підбирать губами минулого уламки ріжуть ріжуть а ти втомився плакать і страждать відкриєш
книжку ніби скарб і скажеш 'нецікава' то твоє
життя то хлам уламки не ремонтується фіґня…
* * * Мій фантастичний корабель Зійшов із курсу
- от діла… Ти плачеш, та мені здається - В тобі себе б я не
знайшла.
Ти все шукав нових пригод, Овацій, 'перчику',
емоцій. Над бильцем синій напис 'стоп' Ти не побачив - і
зіскочив.
Мій корабель уже далеко, Він - вічна подорож
моя. …Може, й зробе русалонька мінєта, Як не наскочиш на
морського короля.
* * * Мир погас Звезда беспечная Покорила
нас Пока, пока… Мой мираж Казалось, вечный Ну и в
чём Моя вина?
Море тихое Оторваться б от земли Что
сказать? Летать бы, но… Море синее Мы вовремя пришли И
эта мразь - Наше кино
Осінній синдром
спини
Синдром спини - тобі дорога якась людина, але вона на
тебе не дивиться - а дивиться на когось іншого, в той час як ти
їси очима її спину - і в той самий час коли точно знаєш, що вже
твою спину хтось так само їсть голодними очима - і тільки й мріє
про то, аби ти обернувся. (ShaRP)
Жовте листя падає з
неба, І його проводжає сніг. Жовте листя так, ніби
треба, Зникає з очей моїх.
Жовте листя. Так, ніби в
тумані Я бачу твою спину?. Сніг опадає, я засинаю. Тебе
вже не дожену.
Жовте листя, й моя спина Відкрита для
когось знову. Хуртовина сліди мої замела. Вибачай,
невідомий, я не твоя - Я чимдуж біжу за спиною…
* * * Плачь по утрам Как свет от
зари Ибо шепчет она: Уходи, уходи!..
Свет её
глаз Испугает живых И всё шепчет она: Уходи,
уходи!..
Только умерший час Не оставит тоски А она
всё рыдает: Уходи, уходи!..
Мой капризный мираж, Что
навек позабыт… Мой любимый, не плачь - Только вон
уходи…
Мій портрет
/між нашими снами/
Dave'у Обвився навколо моїх снів, Як гнучка
отруйна змія. Ти - мій портрет, вночі написаний, Де майже я,
але не я.
Ліпше застрягнути між двома містами, Захворіти
і не трапити на той круїз, Знати, що ти десь між нашими
снами, Але не бачити знову твоїх сліз.
Бо твій голос
тягне у пастку… Я залишусь тут, на острові блукань. Я
заблукала між нашими снами. Десь поміж ними ти. На щастя і на
жаль.
Знайди мене між снів. І знов тобі я
нагадаю Те, що не знати ти не міг. Дай руку. Я завтра
відлітаю Й беру тебе у свій політ.
Crazy
forever
Моїм френдам Вівторок і п'ятниця Синдром
без причин Я рухаюсь, як матриця, Я - новонароджений
кретин.
Ах, ця нова генерація Не знає моральних
меж Кожен вівторок і в п'ятницю Я шаленію. І ти зі мною
теж.
По п'ятницях вмираю, Стрибаю в річку сну, З
вівторком воскресаю І йду шукать весну Я ЙДУ ШУКАТЬ ТЕБЕ
- marta_om@torba.comМарта Бісті. Директор ЛІТ "Скляна Куля",
літературний редактор газети "Океан Мрій", фотоманьяк, майбутній
видавець.
* * *
Елфі
Сльоза тече, і я пірнаю В водоворіт твоїх очей. Сестрице,
відчаєм незнана, Я знаю точно, що ти є.
Нехай всі
кажуть: не існує! нема! не було! ти сама! Я поклик твій
крізь прірву чую. Вночі так важко помирать…
Сорочка
вимокла росою, Мій сон торкнувся твого сну. Я знов встаю,
іду до бою І вибираю нову путь.
Вона вже точно приведе
до тебе! Помилка сталася, та що вже нарікать? Ми народились
ТУТ - так було треба, Щоб перешкоди нам нові здолать… /до
"Редорміо"/
Чумацький шлях
Я не вмію читати тебе по
губах. Ти мене хочеш - але я вільний птах. Чайкою родилась,
чайкою лечу. Ти спіймать не думай - слухай спів
дощу.
Він тобі розкаже, хто тепер я є. І, якщо захочеш,
за мною ти прийдеш. Я читать не вмію тебе по губах. Та якби
і вміла - я вільний, ВІЛЬНИЙ птах!
Приголубить хочеш? - та
пішов ти на..! Мені рай заказаний, в крові-бо - війна! Я
тягнусь до тебе рецепторами слів. Ти хотів покою?.. Нам не по
путі!
Я прямую стежкою крізь вогонь і лід… Візьми мене
за руку і спробуй научить. Я закрию очі. Я стану слухняною,
мудрою. Веди. Та не загадуй. Не загадуй,
любий…
*** Мої
вуста - твоє прокляття. Радій, що не зі мною. Та буду вічно
цілувати Твій сон, що сяє кров'ю.
То кров чужих
сердець, Що кинулись на лезо твоїх днів І п'яно плакали в
судомах, Коли ти їхню кров рожеву пив.
Ти все шукав
насичених кольо'рів, Ти марив пристрастю і смаком. Мої вуста
прокусані до крові - Ті самі, що твоє прокляття.
І я
цілую сон твій тихий, Я обплітаю мрії голими ногами. Ти
стогнеш і шукаєш вихід. Прокляття. Що буде завтра з
нами?
Я гріюсь в мареві подій, Що ілюзорні. Лиш
прокляття, Твоє прокляття в лезі днів Скувало. І болять
зап'ястя.
А ми… А ми собі гойдались На
тихих полум'ях свічок А ми… А ми були приречені Щоб
спаленими бути вдвох А сон… А сон скороминущий - Мені
снилося, що ти помер А сон… А сон змінився вранці Й
реальність цю не стер А я… А я лиш мить не спала -
Заснула, як той звір А ти… А ти про все не знаєш -
Ти з НЕЮ, ти ЖИВИЙ
* * * Моє ти сонце
вечірнєє! Тендітна ласка твоїх рук. Я вже не хочу ридати
ринвою, Згинаючись від псевдомук.
Мій ти дощику
літній! Тепер ти не зі мною. Зі мною - були миті, Без
тиші й супокою.
Моя ти казко лісова! Ти зі своєю долею -
Вона вся тепла і жива, Прощайся, милий, з
волею!
* * *
Дейву Помандруєм до тебе А може Стежку нам вибілить
сніг Потяг не тягне Свароже Стань на його
поріг
Сонце кудрявеє в'ється Там За твоїм
вікном Як передчасно вмерти Нам І згасити кров
Ми
все мандруєм до тебе Напевне Стежкою вкритий сніг Сонце
сміється З мене І знає що то не гріх
8 годин без
тебе Ше 8 годин без тебе Ніби сонце, ти світиш
мені Дорога безкрая до рідного неба То ти.
Ше 8 годин
муки і щастя Дорога, зима, а десь вдалині… Ні, не скажу: ще не зовсім пропаща Там ти.
8 годин минуть, ніби спалах У Вічності мокрій - я ніби гриб Не вичавлю слези з сухих своїх залоз Бо ти.
